Дім моєї пам'яти

Я бачив руїну чортківської автобусної, — хоча жодних руїн, зрозуміло, там не було, — лише алогічний закрут дороги з горба і бічна вуличка на селище Заводське, — смт яке повстало "за Совітів”, одне з трьох таких в, натицьканій давніми містечками і занепалими містами, Галичині. Я пам'ятаю присмак пилу і сморід в якім була намішано стільки всього, що, розклавши аромат на складові, можна було б списати якщо не половину, — то, принаймі, третину Британіки. Той автовокзал — як ворота до раю, себто Заводське і всі його мешканці — раптом обивателі чистилища, а справжнє місто — там, за мостом. Щоправда, в тім раю за останні 25 років не відбувалось жодних поточних ремонтів, а генеральних — ще довше — усі 80! Але яке це має значення, якщо в моїй памяті ще живі дитячі та юнацькі спогади в яких домінують гет инші образи. Інший Чортків. Не такий як на листівках минулих століть, але все ще з рештками шарму. Понівечений войнами, котрі тривають на цій рідній проклятій землі останні сто років. Але — місто. Провінційне, зсовєтєзоване, знелюднене і знову залюднене, але... я застав тих останніх носіїв традиції, котрі, о диво!, вижили й дожили до кінця Совєтів.
 
Я пам'ятаю і инші містечка й міста котрих, насправді, вже нема — Заліщики, Тлусте, Скала, Борщів, Копичинці, Гусятин, Хоростків, Скалат, Трембовля, Тернопіль, Збараж, Золочів, Львів, Бережани, Бучач і Коломия... Півтори сотні східногалицьких міст і містечок в яких побував, а в поодиноких з них, - навіть, замешкав. Я пам'ятаю, перебуваючи на певній віддалі від дому, — від Тернополя (в якому народився і провів більшу частину свого свідомого життя), від Гусятина (в якому минули шкільні роки), від Трембовлі (де штудіював режисуру), від Збаража (в якому віднайшов кохану жінку), від Львова (в якому мешкали разом з дружиною)... Я памятаю усі ці міста, їх аромат і шарм, людей замешканих в тих (направду — неіснуючих) містах.
 
Коли мене не стане, що, припускаю, неминуче, — частинки цих міст відійдуть зі мною. Бо пам'ять, моя власна пам'ять, — цимес "я” котрого не стане.
 
Але, не все аж так погано. Щось залишиться, — зокрема, від того ж Чорткова (і від його автобусної), від Тернополя (та ж таки "Муза”). Бо знайшовся Хтось, хто з рубанком, різцями і наждачним папером пройшовся по сирцю, і, вичавивши з себе трохи єства і пам'яти, приправив щедро сенсами слова.
 
Тут я мушу зізнатись, — в останнім часі я потерпаю, себто — не день чи тиждень або, навіть, місяць, — лічба сягнула вже на роки. Я потерпаю від знесловлення і алітературалізму, — кількість нових книг написаних і виданих в моїй рідній мові придатних до читання не перевершує десятка в рік, половина з яких — нецікаві, тобто не живі. І ніц дивного, — кількість мовців зменшується щоденно, кількість читачів, відтак, зменшується в ще більшому темпоритмі. Щодо письменників, — я знаю усіх їх пойменно, особисто! Я знаю чого можливо очікувати від них, і, прости Господи, хто з них віддає перевагу каві чи чаю, вину чи віскі! Усвідомлення трагедії що стрімко наближається вже не лякає, — однією культурою більше, однією мовою менше, — владцям в моїй рідній країні це, навіть, "на руку”, — бидлом кермувати легше.
 
А тому, саме тому, на рецензію "Дім у Бейтінґ Голлов” Василя Махна, я маю до слова лише одне: "Дякую! Дякую за ще один, а, можливо, й два роки життя моєї пам'яті, моєї мови, моєї Батьківщини!”. Якщо Вищий Пан змилосердиться, - можливо, нам буде даровано останній шанс на буття. Не те щоб я надміру боявся небуття (не більше як кожен з живих), — але, я не певен, — чи по той бік, в инших світах, існує добра україномовна література, чи віднайду я там правильні сорти арабіки, і чи існує доставка в потойбіччя рому з Кайманових островів. Колись я запитував про це у молитвах, але відповіді не одержав, — можливо, мова запиту не належить до офіційних мов небесної канцелярії?
додати коментар
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
  • smilelaughing
    wink
    angry
Введіть капчу:
Поділитися:
Переглядів: 185
Дата: 19-05-2016, 14:48
Коментарів: 0
Категорія: блоги / UA

Відкритий лист до молоді Галичини

Відкритий лист до молоді Галичини
Я, напевно, завинив перед вами, — перед тим колективним "Вами” котре не дотичне моїх кіл. Напевно що завинив, — бо не згадував вас у молитвах своїх. Направду, — я навіть не певен як Вас номінувати;
Детальніше

W sprawie Łemkowszczyzny

W sprawie Łemkowszczyzny
Історія відносин Русинів, і Лемків зокрема, з Українцями - це історія брутального насилля і зневаги, грабунків і вбивств, непідробленої заздрості і підробки історичних фактів. І усі ці закиди
Детальніше

brak tytułu

brak tytułu
Чи пов'язуєте ви майбуття своє і дітей своїх з Україною? І якщо так, — чи вбачаєте ви сталі перспективи розвою? А чи усвідомлюєте відрив України від модерного світу?...   Ні, — я не стану писати про
Детальніше

Якась гнилизна в Галицькім королівстві

Якась гнилизна в Галицькім королівстві
Дещо відбувається на польсько-українському прикордонні протягом останнього року. Йдеться не лише про кореговану-відкореговану лінію Керзона — фізичний кордон між двома державами, котрий свого часу
Детальніше

По дорозі з Горайця домів

По дорозі з Горайця домів
Кожна жива людська істота, здатна до аналізу і соціальної організації, потребує товариства в котрому визначення наріжних дефініцій не породжуватиме внутрішніх конфліктів. На жаль, як то легко було
Детальніше

Панщину в Галичині скасовано

Панщину в Галичині скасовано
Річницю скасування панщини в Галичині з танцями при ватрі та кінопоказами святкуватимуть в Горайці 1-3 травня. Нагадаємо, 167 років тому в Галичині було видано Імператорський указ про відміну
Детальніше
Ukies corporation
(Korporacja)
Oddzał w Polsce
Авторизація